Такі висновки можна зробити з авторської колонки Ярославського, опублікованій KyivPost.
Глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що у раптової публічної активності Олександра Ярославського немає політичних мотивів.
«Ярославський завжди дистанціювався від політики. Він був і депутатом, йому це страшно не сподобалося. У нього є ще з часів кризи 2008 року вільні кошти. Йому тоді вдалося вчасно позбутися поганих активів», − констатує Фесенко.
Цю інформацію підтверджує і член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран: «У Ярославського на даний момент, до настання кризи, зібралася значна ліквідність. І тепер він може купувати практично все. Адже все це коштує дуже дешево, і угоди будуть прибутковими в будь-якому випадку. Тож, на мій погляд, для Ярославського сьогодні дуже сприятливий час».
Фінансовий аналітик Олександр Охріменко не виключає участь Олександра Ярославського в приватизаційних процесах, хоча і в особливому статусі. «В ході приватизації Ярославський міг би виступати таким собі арбітром. А це для нього дуже вигідно і з точки зору бізнесу. Сама по собі приватизація ніякої цінності не становить. Але зараз можна мало не задарма купити все, що завгодно з розрахунком на те, що через 5-10 років, а може й раніше, ці активи можна буде перепродати в десятки разів дорожче», − вважає експерт.
Такий сценарій не виключає також директор Інституту розвитку економіки України, генеральний директор «Української асоціації інвестиційного бізнесу» Олександр Гончаров: «Ті підприємства, які зараз виставляються на продаж, конкурентоздатні. Єдине, їм не вистачає оборотних коштів − того, що є у Ярославського. Тому, дуже все логічно. І, можливо, він дуже правильно з точки зору підприємця прийняв рішення не «сидіти в кеші», а вкладати гроші в працюючі активи».
Голова правління ПАТ КБ «Хрещатик» Дмитро Гриджук, вважає, що «для Ярославського будуть цікаві об'єкти, які приносять стабільні і високі доходи. Це і енергетика, і переробна промисловість, і аграрний сектор».
У той же час експерти одностайні в тому, що для приходу відповідальних і ефективних власників потрібні неабиякі зусилля з покращення інвестиційного клімату. «Для того, щоб національний капітал почав працювати у виробничому секторі, треба захистити і права кредиторів, і позичальників. Всі бізнесмени сьогодні говорять про необхідність прийняття цілого пулу економічних законів для того, щоб інвестиційна привабливість України, і окремих об'єктів була високою. І тоді дійсно підуть інвестиції, почнеться технологічне оновлення, підвищення стандартів якості», − резюмував Дмитро Гриджук.
